Конопля ГАШИШ АМФЕТАМИН МЕФ Черняховск

Блядь, бро, ты не представляешь, как я торкнулся вчера! Я, такой наркоман-гопник, решил, что пора опять сделать закладку. Не то, чтобы это было моим первым разом, но эта закладка обещала быть особенной, ты понимаешь? Я слышал, что экстази, на которую я попал, просто убивает. И я был готов попробовать это говно, несмотря на все последствия.

Весь день я моргал от нетерпения, сидя на своей тишке, пыхтя гериком и смотря на часы. Когда наконец-то наступил вечер, я схватил свой рюкзак и направился к домику барыги.

Барыга, типичный скоростник, стоял на углу, оглядываясь и сигнализируя своим парням. Я подошел к нему, и, не теряя времени, протянул ему деньги. Он мельком взглянул на меня, ухмыльнулся и протянул мне маленькую сумочку с экстази.

Торжественно сунув сумочку в карман, я еще раз попрощался с барыгой и побежал домой. Когда я наконец-то добрался до своей квартиры, там уже было темно. Я закрылся в спальне, включил свет и достал свою новую игрушку.

"Бля, а ты точно экстази?" - думал я, глядя на оранжевую закладку. "Лучше проверить!"

Не задумываясь долго, я запустил таблетку в рот и запил ее водой. Что случилось дальше, я даже не мог ожидать.

Внезапно у меня начала расти энергия. Я почувствовал прилив сил, и мои мысли стали беспорядочными. Все вокруг начало мерцать и сверкать, а цвета стали ярче и насыщеннее. Я был на седьмом небе от счастья!

Но, блядь, в то же время я стал слишком слоупоком. Я не мог двигаться быстро, и моя речь превратилась в непонятный бормотук. Я пытался позвонить другу, чтобы поделиться своим состоянием, но с ним было невозможно разговаривать.

Я решил, что мне нужно было отвлечься от своих мыслей и расслабиться. Я достал из кармана кокс, насытил нос этим мощным стимулятором и пошел гулять по улицам своего города. Я был полностью сдутый и ничего не мог понимать, но это меня не беспокоило.

По дороге я заметил, что моя одежда вся покрыта пятнами и грязью. Ладно, мне было на все похуй. Я продолжал бродить, представляя себя главным героем этой сумасшедшей истории.

- Пацаны, смотрите на меня! Я на экстази!

Проходя мимо стоматологической клиники, я внезапно осознал, что уже давно не ходил к стоматологу. Щелкнув пальцами, я решил, что сейчас идеальное время, чтобы проверить свои зубы. А кто сказал, что визит к врачу должен быть скучным?

Я открыл дверь клиники и внезапно остановился, осознав, что я наркоман-гопник, поддействующий на экстази и коксе, а вокруг все спокойные и серьезные люди. Блядь, я чувствовал себя как рыба, выброшенная на сушу, а окружающие смотрели на меня, словно я был сущим призраком.

Я прошел к стойке регистратуры и попытался объяснить свою ситуацию старой бабке, которая смотрела на меня с недоумением.

"Бабуся, я сюда, чтоб посмотреть зубы! Но не просто так, а на экстази! Ты представляешь?"

Услышав мои слова, бабуля вскрикнула и зажала рукой сердце. Она вызвала стоматолога и сказала мне сесть в кресло, пока ждала его прихода. Он сказал, что на таком состоянии провести осмотр не будет возможности и посоветовал мне приходить в нормальном состоянии.

Я покинул клинику, осознавая, что это был самый запоминающийся прием к врачу в моей жизни. Я улыбался и желал всем проходящим мимо мирного дня, не представляя, какой у меня произошел трип.

В итоге, бро, я понял, что надо быть осторожнее с закладками, особенно если они влияют на мозг.

Так что будь бдительным, не перестарайся, и помни: наркотики - это дерьмо!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!